Гострий перикардит (Acute pericarditis) — це гострий запальний синдром перикарда (pericardium), що становить приблизно 5% звернень до відділень невідкладної допомоги з приводу неішемічного болю в грудях ^1,2. Діагноз встановлюється на підставі клінічних критеріїв Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology, ESC), а першочергове лікування передбачає комбінацію колхіцину (colchicine) з аспірином або нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗП, NSAID) для попередження рецидивів ^1,3.

Епідеміологія (Epidemiology)

Гострий перикардит зустрічається в усіх вікових групах, проте пік захворюваності припадає на чоловіків віком 16–65 років ^1,2. Без застосування колхіцину у 15–30% пацієнтів протягом 18 місяців розвивається рецидивний перикардит ³.

Етіологія (Etiology)

У розвинених країнах 80–90% випадків мають ідіопатичне або ймовірне вірусне походження ^1,2:

• інфекційні причини (Infectious): віруси (коксакі, еховіруси, аденовіруси, SARS-CoV-2, ВІЛ), бактерії (Mycobacterium tuberculosis — провідна причина в енндемічних регіонах), грибки

• автоімунні та посткардіоінфарктні стани (Autoimmune & Post-cardiac injury): системний червоний вовчак (СЧВ, Systemic lupus erythematosus), ревматоїдний артрит, синдром Дресслера (Dressler syndrome) (перикардит після інфаркту міокарда), постперикардіотомічний синдром ¹

• метаболічні порушення (Metabolic): уремічний перикардит при тяжкій хронічній хворобі нирок, мікседема

• неопластичні процеси (Neoplastic): метастази раку легень або молочної залози, лімфома

Клінічна картина (Clinical Presentation)

Згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (ESC), для клінічного діагнозу гострого перикардиту необхідна наявність щонайменше 2 із 4 критеріїв ¹:

• перикардіальний біль у грудях (Pericarditic chest pain) (у понад 85–90% випадків): гострий, плевральний ретростернальний біль, що іррадіює у трапецієподібний гребінь (через іннервацію діафрагмальним нервом) і зменшується в положенні сидячи та з нахилом тулуба вперед

• перикардіальний шум тертя (Pericardial friction rub) (менш ніж у 33% випадків): високий, скребучий, трифазний аускультативний звук, який найкраще вислуховується біля лівого нижнього краю грудини при нахилі пацієнта вперед наприкінці видиху

• характерні зміни на ЕКГ (Characteristic ECG changes) (до 60% випадків): нові поширені підняття сегмента ST та/або депресія сегмента PR

• перикардіальний випіт (Pericardial effusion) (до 60% випадків): новий або наявний випіт за даними трансторакальної ехокардіографії

Обстеження (Investigations)

Електрокардіографія (ECG)

12-канальна ЕКГ класично проходить через чотири послідовні стадії ^1,2:

• стадія 1 (від годин до днів): поширене увігнуте («сідлоподібне») підняття сегмента ST та депресія сегмента PR у відведеннях від кінцівок і грудних відведеннях, з реципрокною депресією ST та елевацією PR у відведенні aVR (і V1); наявність симптому Сподіка (Spodick sign) (нисхідний сегмент TP)

• стадія 2 (1–2 тижні): нормалізація сегментів ST і PR з ущільненням (згладжуванням) зубця T

• стадія 3 (2–3 тижні): дифузна інверсія зубця T (що виникає виключно після повернення сегментів ST до ізолінії, на відміну від інфаркту міокарда з підняттям сегмента ST (STEMI))

• стадія 4 (від тижнів до місяців): повернення ЕКГ до вихідного нормального стану

Лабораторні дослідження (Laboratory)

• маркери запалення (Inflammatory markers): підвищений рівень С-реактивного білка (СРБ, CRP), швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ, ESR) та лейкоцитоз підтверджують діагноз і допомагають визначити тривалість лікування ¹

• серцеві тропоніни (Cardiac troponin): помірно підвищені у 20–30% пацієнтів, що свідчить про супутнє запалення епікардіального міокарда (міоперикардит, myopericarditis) ^1,2

Візуалізація (Imaging)

• трансторакальна ехокардіографія (TTE, Transthoracic echocardiography): рекомендована всім пацієнтам для кількісної оцінки перикардіального випоту та виключення тампонади серця (cardiac tamponade) (діастолічний колапс правого шлуночка, систолічний колапс правого передсердя, плеторична нижня порожниста вена) ¹

• кардіомагнітно-резонансна томографія (CMR, Cardiac MRI): демонструє циркулярне потовщення перикарда (>3 мм), перикардіальний набряк у режимі T2-STIR та пізнє контрастування гадолінієм (LGE) перикарда

Лікування та ведення пацієнтів (Management)

• медикаментозна терапія першої лінії (First-line medical therapy): високі дози аспірину (750–1000 мг кожні 8 годин) або ібупрофену (600 мг кожні 8 годин) з гастропротекцією протягом 1–2 тижнів у комбінації з низькою дозою колхіцину (colchicine) (0,5 мг один раз на добу при масі тіла <70 кг або 0,5 мг два рази на добу при масі тіла ≥70 кг) протягом 3 місяців, що вдвічі знижує частоту рецидивів ^1,3

• обмеження фізичних навантажень (Exercise restriction): уникнення інтенсивної фізичної активності до зникнення симптомів і нормалізації рівня СРБ, показників ЕКГ та ехокардіограми (мінімум 3 місяці для професійних спортсменів) ¹

• кортикостероїди (Corticosteroids): призначаються суворо за наявності протипоказань до НПЗП/колхіцину або специфічних автоімунних показань, оскільки раніше призначення стероїдів підвищує ризик рецидиву ^1,3

Диференційна діагностика (Differential Diagnosis)

• Інфаркт міокарда з підняттям сегмента ST (STEMI): опукле («надгробне») підняття сегмента ST, локалізоване в межах басейну однієї коронарної артерії, реципрокна депресія ST у відведеннях, відмінних від aVR/V1, та відсутність депресії PR ^1,2

• доброякісна рання реполяризація (Benign early repolarization): максимальний підйом сегмента ST у грудних відведеннях (V2–V5) з виїмкою в точці J (вигляд «рибальського гачка»), співвідношення ST/T <0.25 у відведенні V6 та відсутність еволюційних змін на ЕКГ

• тромбоемболія легеневої артерії (TEЛА, Pulmonary embolism): плевральний біль у грудях супроводжується тахікардією, гіпоксією та нормальною ЕКГ або ЕКГ-ознаками перевантаження правих відділів серця

Дивіться також (See Also)

• Інфаркт міокарда з підняттям сегмента ST (STEMI)

• Синдром Дресслера (Dressler syndrome)

• Тампонада серця (тріада Бека, Cardiac tamponade)